Новые тур. обьекты

«LAKE PARK», заміський комплекс

Україна, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Овчаренка, 2т

«OLD SCHOOL VILLA»

Украина, Киевская обл., Бориспольский р-н, с. Гнедин, ул. Центральная, 43

«РИМСЬКІ ТЕРМИ», beauty spa center

04210, Україна, м. Київ, Оболонська Набережна, 17

Поиск по сайту
Главная О проекте, контакты Карта сайта
  /     /   «ЗАПОВЕДНИК-МУЗЕЙ М. В. ГОГОЛЯ»

«ЗАПОВЕДНИК-МУЗЕЙ М. В. ГОГОЛЯ»

38040, Украина, Полтавская обл., Шишацкий р-н, с. Гоголеве
Тел.: (05352) 9-38-74, факс: (05352) 9-38-92

ЗАПОВІДНИК-МУЗЕЙ М. В. ГОГОЛЯ 

 М. В. Гоголь


Заповедник-музей М. В. Гоголя



Заповедник-музей М. В. Гоголя


Заповедник-музей М. В. Гоголя


Заповедник-музей М. В. Гоголя


Заповедник-музей М. В. Гоголя


Заповедник-музей М. В. Гоголя



Заповедник-музей М. В. Гоголя


Заповедник-музей М. В. Гоголя


Заповедник-музей М. В. Гоголя



Заповедник-музей М. В. Гоголя

Заповідник, Музей, Пам'ятка архітектури національного значення – садиба М. В. Гоголя була збудована в с. Василівка (пізніше Яновщина, а нині Гоголеве) батьками Миколи Васильовича у І половині ХІХ ст. В цій садибі пройшли дитячі і юнацькі роки талановитого письменника, сюди він неодноразово приїжджав протягом дорослого життя.
Під час ІІ світової війни будинок був практично повністю знищений. На початку 1980-х садиба Гоголів-Яновських була відтворена за планами, спогадами, листами сучасників, старими фотознімками та кресленнями і малюнками самого письменника. 1 квітня 1984 року, до 175-тиріччя з Дня народження Гоголя, тут був відкритий музей-заповідник.
Сьогодні заповідник М. В. Гоголя – це комплекс відтворених (будинок, флігель, сад-парк з малими архітектурними формами) та реконструйованих (ставки, могила батьків письменника) об'єктів, а також ландшафтно-природних об'єктів на площі близько 40 га. Музейна колекція налічує понад 7000 одиниць. До неї входять письмові, образотворчі, фото- і кіно- та відеоматеріали, речові експонати, декоративно-ужиткові предмети тощо.

Експозиція
Співробітники музею встановили зв'язки з гоголезнавцями, літературними музеями країни, науковими бібліотеками, нащадками Гоголя. Постійно поповнюються фонди заповідника-музею.
У залах батьківського будинку та флігелі розміщена експозиція, яка дає уявлення про епоху, в якій жили Гоголі, розповідає прожиття і творчість видатного письменника.
Знайомство із заповідником починається з огляду будинку батьків. Експозиція вступного залу відкривається виставкою «Гоголь і сучасність. Світове значення творчості письменника». Багато видатних діячів минулого та сьогодення високо оцінювали й оцінюють творчість М. Гоголя. Про це свідчать висловлювання і твори Т. Шевченка, М. Горького, О. Гончара.
Інші розділи розповідають про плодотворний вплив М. Гоголя на світову літературу. Представлені переклади книг письменника різними мовами народів світу. Експонуються матеріали гоголівських читань, міжнародних симпозіумів.
Ювілейні медалі, значки, запрошення, програми розповідають про урочисте відкриття заповідника-музею М. Гоголя та перше двадцятиріччя його діяльності.
Роботи відомих гоголезнавців Ю. Манна, І. Золотуського свідчать про багату творчу спадщину письменника. Образи гоголівських героїв відтворені в роботах художників-професіоналів та народних майстрів: М. Дерегуса, Є. Кібрика, В. Кваші, Є. Путрі, О. Селюченко.
Представлені в експозиції афіші, робочі моменти зйомок фільмів, знятих за мотивами творів М. Гоголя («Вечір в ніч на Івана Купала», «Пропала грамота»). Афіші багатьох театрів свідчать про життєву силу гоголівської спадщини. У Полтавському театрі ляльок маленькі глядачі знайомляться із гоголівськими персонажами. Представлений макет ляльок до спектаклю «Сорочинський ярмарок», виконаний художником В. Безулею.

Музейні зали родового будинку Гоголів
У першому залі
розміщені документи, що стосуються предків Гоголя, його батьків, історії садиби, дитинства і навчання Миколи у Полтавському повітовому училищі.
Предки письменника були людьми освіченими, цікавилися літературою, любили музику. Свідченням цього є книги, які читав О. Гоголь-Яновський (дід письменника), фотокопія титульної сторінки комедії «Простак, або хитрість жінки, яку перехитрив солдат», написаної В. Опанасовичем (батьком Гоголя).
Василь Онанасович і Марія Іванівна любили бувати в домашньому театрі їхнього родича Д. Трощинського, де виконували головні ролі. Експонується фото із зображенням будівлі театру Трощинського, що збереглася до нашого часу. Увазі відвідувачів пропонуються портрети батьків М. Гоголя – Василя Онанасовича (1777-1825 рр.) і Марії Іванівни (1791-1868 рр.).
Лист метричної книги Сорочинської Спасо-Преображенської церкви свідчить про те, що письменник народився 1 квітня 1809 року в старовинному містечку Сорочинцях Миргородського повіту Полтавської губернії. Його дитинство пройшло у Василівці (Яновщині) – родовому мастку Гоголів.
Карта військових дій 1812 року, Маніфест імператора Олександра І, поіменний список козаків ополчення – підтвердження того, що на дитячі роки Гоголя випала важлива подія епохи – Вітчизняна війна 1812 року.
Батьки майбутнього письменника допомагали російській армії матеріально. За це мати Гоголя була нагороджена бронзовою медаллю. (Медаль експонується у кімнаті Марії Іванівни).
У 1818 році Микола і його молодший брат Іван почали навчатися у Полтавському повітовому училищі. Серед експонатів – книги («Краткое землеописание Российского государства в нінешнем его состоянии» (1807 р.), «Детская энциклопедия или новейшее понятие о всех науках» (1796 р.), «Естественная история для малолетних детей» (1796 р.), за якими навчалися брати.
Другий зал присвячений рокам навчання Миколи Гоголя у Ніжинській гімназії вищих наук (1821-1828 рр.). У цей час формуються характер та літературно-художні інтереси письменника. Він цікавиться життям народу. У Ніжині та під час канікул у Василівні юнак відвідує ярмарки, весілля, слухає українські пісні, збирає і записує приказки, прислів'я, звичаї.
У цей же час молодий Гоголь захоплюється малюванням (в експозиції його малюнок «Сільський пейзаж»), театром. Він навчається грі на скрипці, яку йому надсилають батьки в Ніжин на його прохання (експонується лист Гоголя від 22 січня 1824 р.). Викликає інтерес у відвідувачів і гімназична парта. Під час навчання у старших класах гімназії Микола починає задумуватися про своє життєве призначення. У листі до свого дядька П. Косяревського від 3 жовтня 1827 року (уривок з цього листа є в експозиції) він писав: «Неправосудне, величайшее в свете несчастье, более всего разрывало мне сердце… Я поклялся ни одной минуты короткой жизни своей не утерять, не сделав блага».
Матеріали другого залу висвітлюють відгук грудневих подій 1825 року – справу про «вільнодумство», що виникла у Ніжинській гімназії.
Літо і осінь 1828 року Гоголь проводить у Василівці. Листи Миколи свідчать про його різнобічні інтереси та глибокі знання. У цьому ж році М. Гоголь їде у Петербург, сповнений вражень, життєвих сил і прагнень служити народові.
Експонати третього залу дають уявлення про петербурзький період життя і діяльності письменника, розповідають про його зацікавленість українським фольклором, розкривають історію написання «Вечорів на хуторі біля Диканьки». В експозиції – літографія Невського проспекту В. Садовпикова. Про Петербург Гоголь завжди мріяв. Чудове місто кликало провінційного мрійника.
Та дійсність виявилася суворою і прозаїчною. У квітні 1830 року, після невдалих спроб стати актором чи художником, Гоголь, нарешті, поступив на службу в департамент наділів – переписувачем паперів (представлена фотокопія будинку департаменту наділів).
Він глибоко розчарований становищем дрібного чиновника. Не радують його і літературні спроби. У 1929 році Микола Васильович на власні кошти видав під псевдонімом В. Алов поему «Ганц Кюхальгартен», яку почав писати ще в гімназії (експонується копія титульної сторінки поеми). Автору твір слави не приніс, бо критика відгукнулася про нього глузливо. Засмучений, Гоголь спалив непродані примірники книги. Але ніщо не зупинило юнака. Він знову пробує своє перо.
Виходять із друку без прізвища автора повість «Бісаврюк» або «Вечір в ніч на Івана Купала», глава із історичного роману «Гетьман», вірш «Італія».
У цей же час письменник знайомиться з В. Жуковським, А. Дельвігом, П. Плетньовим. 20 травня 1831 року на вечорі у Плетньова Микола Васильович познайомився з Пушкіним, дружбу з яким проніс через усе життя.
Письменник чутливо вловлює те нове, що несуть справді народні твори Пушкіна, Крилова, Жуковського, – це широкий інтерес до життя народу, його побуту, поетичної творчості та історії.
Провідним напрямком російської літератури в 30-і роки стає звернення до народної теми, фольклору – джерела народної мудрості. Поступово виростає задум великої за обсягом праці. Нею став збірник повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831-1832 рр.).
У верхньому ярусі — ілюстрації до «Вечорів...». Тут можна побачити офорти і літографії за малюнками В. Маковського, К. Трутовського, І. Прянишникова.
Четвертий зал. На плані будинку, виконаному Г. Данилевським у 1832 р., ця кімната позначена як спальня матері письменника. Інтер'єр кімнати, характерний для першої половини XIX століття, складає, в основному, типологічний матеріал, що дає можливість уявити, в яких умовах Марія Іванівна займалася веденням господарства, писала ділові папери і листи.
У залі представлені виконані за фотокопіями живописні портрети Марії Іванівни, її матері — Марії Іллівни Косяревської, тітки — Ганни Матвіївни Трощинської.
Експонуються факсимільні копії із листування Миколи Васильовича з матір'ю, килими, створені за малюнками і описами узорів, надісланих письменником матері. Разом із порадами та рекомендаціями він надсилає креслення і малюнки вікон, дверей. Кольорові вітражі у кімнаті матері та вітальні виконані за малюнками М. Гоголя (копії малюнків експонуються). Приваблює увагу портрет письменника – авторський літографічний відтиск А. Венеціанова (1834 р.) Це подарунок нащадків по лінії сестри Лізи – Галіних.
Над портретом вишивка гарусом Ганни Василівни Гоголь на мотив поеми О. Пушкіна «Анджело».
П'ятий зал – їдальня. Це найбільша кімната в будинку. Оформленням їдальні та вітальні займався письменник власноруч.
Предмети інтер'єру кімнати відтворені на основі згадок сучасників письменника та його епістолярної спадщини. Тут можна побачити великий годинник, що стоїть на підлозі, шафу з посудом, дзеркало. Експонуються родові герби Гоголів-Яновських і Лизогубів. На стінах гравюри Ф. Уітлі із циклу «Крики Лондона».
У кутку — клавікорд (подарував музей О. Пушкіни). Грали сестри, інколи сідав за інструмент і письменник.
Шостий зал – вітальня. Оздоблення стін колись було виконане руками самого Гоголя у вигляді широких голубих смужок на білому полі. Піч служила не тільки джерелом тепла, а й була декоративною оздобою. Дуже прикрашали кімнату красиві пічні кахлі (відтворені за матеріалом розкопок на місці будинку).
Експонується портрет М. Гоголя роботи Ф. Моллера, а з боків – панорама Невського проспекту (гравюри В. Садовникова).
Серед інших експонатів портрети сестер: Марії Василівни (після одруження Трушковська) і Єлизавети Василівни (після одруження Бикова). Біля дзеркала — шкатулка, яка належала Ганні Гоголь.
Експозиція сьомого та восьмого залів свідчить про становлення М. Гоголя як «поэта жизни действительной».
Серед експонатів – перше видання збірника «Миргород» (1835). Історія тяжби двох Іванів «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» нагадує тяжбу діда письменника. Представлені копія автографа повісті «Вій» та ілюстрації до неї художника П. Коровіна. Повість «Тарас Бульба» – четверта із повістей, що ввійшли до збірки «Миргород». Над нею автор працював із 1833 по 1842 рр. Увагу відвідувачів привертають козацькі речі та атрибути: шабля, кресало, кисет, глиняна люлька і кістяна порохівниця.
У дев'ятому залі представлено експонати, що свідчать про відвідування Гоголем Василівки у 1832-1835 роках, його турботи про сестер, увагу до господарства, про літературну роботу в рідному будинку. Представлені листи до Ганни та Лізи, що брат написав із Італії, Німеччини. У них – поради, описи побаченого.
Експонуються рукописні сторінки незакінченої історичної драми «Альфред». Завершує експозицію залу картина художника В. Волкова «Гоголь у Василівні слухає лірника» (1902 р.).
Десятий зал містить матеріали про найважливіші епізоди творчості Гоголя в період із 1835 по 1848 роки («Ревізор», «Шинель», «Мертві душі»). Розповідають експонати і про місця, де в цей час жив і працював письменник. Швейцарії. Цінним експонатом залу є перше видання поеми «Мертві душі» (1842 р.).

Флігель
Знайомство з життям та діяльністю Гоголя продовжується у флігелі. Флігель має вигляд старовинної української мазанки під очеретяним дахом. У ньому письменник зупинявся під час останніх відвідин Василівки і займав дві кімнати: вітальню і робочий кабінет.
У вітальні – копії із альбому полтавського фотографа І. Хмелевського з краєвидами Василівки XIX століття. На фотографіях кінця XIX століття, розміщених в експозиції, – кленова алея, якою любив гуляти письменник, ставок у садибі, пагорб, насипаний за бажанням Миколи Васильовича. У секретері – особисті печатки Гоголя (іменна, гербова, закордонна). Шаховий столик свідчить про захоплення письменника.
Робочий кабінет М. Гоголя відтворений за картиною художника В. Волкова «М. В. Гоголь у робочому кабінеті» та за описами інших очевидців. У кабінеті письменник найбільше любив залишатися сам. Робочим столом Гоголю служила висока конторка із грушевого дерева. Увазі екскурсантів пропонується конторка і копія рукопису сторінки першої глави II тому «Мертвих душ». Стоїть дерев'яне ліжко, висить дзеркало. У кабінеті є двері, через які письменник виходив у сад-парк.
У передпокої представлені особисті речі М. Гоголя: білий жилет, російсько-французький словник, молитовник. Безсмертники ж нагадують ті квіти, які друзі Миколи Васильовича привезли із Москви, з могили письменника. Вони символізують безсмертя великого Гоголя.

Парк-сад
Після ознайомлення із флігелем відвідувачі можуть оглянути парк-сад. На думку Василя Опанасовича, сад повинен був розростатися так, як повеліває сама природа; він повинен бути лабіринтом, у якому важко відразу зорієнтуватися. Микола Васильович теж не любив симетрії. У саду розбито доріжки. З боків вони обсаджені яблунями, сливами, декоративними кущами. Улюбленими деревами Гоголя були дуби, липи, клени.
Доріжками можна спуститися до дзеркальних вод ставка, побачити протилежний берег, де колись жив син сестри М. Гоголя М. Биков зі своєю сім'єю. Алеєю, ідо тягнеться уздовж ставка, письменник любив довго гуляти. На невисокому пагорбі розташована дерев'яна альтанка «Мрія», трохи далі – грот. У сім'ї Гоголів його називали «храмом самотності». Біля входу лежить великий камінь, на якому любив сидіти і обдумувати свої твори Микола Васильович.
Доріжка виводить до могили батьків письменника. Могила ховається під густим листям дерев, які її оточують.

Все у заповіднику-музеї розповідає про великого письменника, прилучає до джерел його безсмертного генія.
Із різних куточків земної кулі приїжджають люди, щоб віддати данину поваги письменнику.
Шанувальники творчості генія несуть свого любов у колишню Василівку – сучасне Гоголеве – батьківщину великого Гоголя.
Дійсність підтверджує, що Великому Гоголю, як і Україні, яка зростила його, жити у віках.

Заповідник-музей М. В. Гоголя
38040, Україна, Полтавська обл., Шишацький р-н, с. Гоголеве
(проїзд від центрального автовокзалу м. Полтава рейсовим автобусом «Полтава-Миргород» чи «Полтава-Шишаки» до зупинки «Село Гоголеве».
Приблизний час в дорозі – 1,5 години).
Тел.: (05352) 9-38-74, факс: (05352) 9-38-92

Графік роботи музею:
щоденно з 09.00 до 18.00, понеділок – вихідний.

Вартість вхідного квитка:
- для дорослого – 10 грн.;
- для дітей – 5 грн.

Можливе замовлення екскурсії по телефону (05352) 9-38-74
Вартість екскурсійного обслуговування:
- для дорослого – 20 грн. з особи;
- для дітей – 10 грн. з особи.
Група від 10 до 25 чоловік.

Додатково оплачується:
- фотографування – 5 грн.;
- відеозйомка – 10 грн.